Комунікації влади з людьми напередодні місцевих виборів

Комунікації від представників нової хвилі української політики діляться на три основних типи:

  • банальності про путіна й патріотичні емоції
  • обговорення особистостей, кулуарна метушня, чутки, образи й відповіді на образи
  • життєстверджуючі описи про зустрічі й конференції, розмови про розмови, думки про думки

За всім цим мало помітними є власні живі думки про майбутнє нашої країни, про те як взаємодіяти і будувати співпрацю з найбільш складною організацією на планеті Земля – Європейським Союзом, про ідеологію партій, про соціальні трансформації, про стратегії і візії, і багато яким іншим важливим речам... В цілому відчувається втраченість і дезорієнтація, перебування поза ширшим контекстом, не проактивний, а реактивний режим, дуже скромний горизонт планування і відсутність стратегій.

Можливо, з часом комунікації будуть на іншому рівні, і ми побачимо трохи інших людей, живих, відкритих, зі стратегічним баченням на події, що відбуваються у світі, які уміють якісно комунікувати про найбільш важливе. Для політиків це питання елементарної самодисципліни і розуміння суті своєї професії.

Про виклики комунікацій представників влади з людьми напередодні місцевих виборів-2015, ми поговоримо Григорієм Стариковим, кандидатом історичних наук, науковим співробітником Інституту архіографії Національної академії наук України в програмі “Реальна політика/Realpolitik”, яка вийде в ефір на ТРК “Відікон” у п’ятницю, 28 серпня 2015 року.

Запитання до обговорення:

Про політичну рекламу і меседжі, якими будуть пробувати скормити виборця політики на місцевих виборах:

  • На чому будуть дурити людей через борди?
  • Які цінності і посили будуть працювати, а які не будуть?
  • Чи є взагалі сенс політикам змагатися в кількості бордів?
  • Якби ви були кандидатом в мери Сум, щоб Ви написали на своєму борді?

Марк Твен говорив: “Якби від виборів хоч щось залежало, нам би не дозволили в них приймати участь”. 

Як жарт, я чув порівння, що в Україні є тільки дві серйозні загальнонаціональні структури, робочі інституції, які показують результат: армія і facebook. Це і є сучасна держава Україна. Все інше ілюзії. Президент, волонтери і поліція - поки що тільки локальні історії. І весь інформаційний простір і смисли так чи інакше формуються навколо цього. Це щось змінює? 

Що робити з “совком”, який не хоче рухатися вперед? 

У "совка" дві ключові базові точки: ближнє коло - родичі, друзі, і далеке коло – вище керівництво країни. Він затиснутий в цьому примітивному світі добре знайомого добра і невідомого міфологізованого зла... 

Як все це працює? Совок отримує інформацію або з власного досвіду, або від найближчих людей. Чому тільки у "найближчого кола"? Все просто: або не має інших джерел, або нікому не довіряє. Дуже часто і те, і інше. Потім, за результатами, щось формує і починає вимагати. Вимагає від Президента, Прем’єра і т.д. На менше совок не згоден. Вимагає він дуже дивно і в пустоту. В дивних місцях і за дивних обставин. Наприклад, на весіллі може вимагати від Президента продати Roshen. 

В Європі все інакше. Між "найближчим колом" і "Президентом" існує величезний публічний простір, в якому можливе все. В цьому просторі знаходяться міріади організацій і клубів, товариства і партій, профспілок і об’єднань. Все це тісно функціонує і помітно одне на іншого впливає. Інформацію "європеєць" отримує з найрізноманітніших джерел. Він не обмежений тільки власним досвідом і байками своїх друзів. Він здатен абстрактно мислитиі не затиснутий прізвищами. "Європеєць" довіряє за визначенням. Він довіряє статистиці і багато чому іншому. Він розуміє усю складність суспільства, маючи високий рівень толерантності до складності. Він не узагальнює власний досвід на все суспільство.

І отримавши базові дані, європеєць не вимагає "в пустоту" від Президента, Прем’єр-міністра, Канцлера чи Генсека ООН. Він знає як діяти на базовому рівні "місцевого самоуправління". Для цього у нього є зрозумілі каналиі безліч функціонуючих організаційз будь-якого питання. 99% проблем вирішуються в його community, на рівні району чи міста.

  • Совок: від емоційного найближчого кола – до Президента "в пустоту".
  • Європеєць: від об’єктивного широкого сприйняття – до активної діяльності в публічному просторі.

Ось є така доволі поширена думка, що під час війни владу критикувати не можна. Мовляв, слід єднатися, гуртуватися й говорити лише про конструктив і позитив. А за критиканство та панікерство треба взагалі розстрілювати. Поширена ця думка передусім серед самих представників влади. Ними ж вона поширюється й далі.

Єднатися й гуртуватися можна. Навіть із представниками влади. Але ось біда: як не намагайтеся відчути себе єдиним цілим із яким-небудь чиновником чи депутатом - не вийде все-одно. З ними важко гуртуватися. Тому що ти ж не знаєш, що в нього у голові, в цього чиновника. Може, доки ти з ним гуртуєшся, він у цей час розпилює бюджетне бабло. І ти, сам того не бажаючи, просто згуртувавшись, теж стаєш до всього цього причетним.

А ще чеснотою і високим стилем вважається об’єднання партій між собою перед виборами. Людям це нічого не дає, але сам факт гуртування - це має свідчити про правильні цілі політиків. Це теж один із способів маніпулювання під час виборів?

Програма "Реальна політика/Realpolitik" на ТРК "Відікон" з Олександром Хоруженком. Випуск № 19 від 28/08/2015 року.

Це програма про реформи і необхідність змін в країні. В дискусіях я творю проекцію того суспільства, яке буде в Україні після завершення війни. Формат - мінімалістичний. У глядача виникає ефект присутності за столом: нічого зайвого, лише скляний стіл і чорна студія, час від часу зйомка збоку, проста і зрозуміла манера спілкування без пафосу і зайвої патетики. Глядачу, здається, ще трохи  — і йому нададуть слово. Я направляю і веду своїх гостей виключно як модератор. 

Концептуально – це журналістика пояснень, що дозволяє робити складні теми більш доступними, подаючи необхідний контекст в зручній і швидкій для сприйняття формі. Ми в студії не пропонуємо ані театралізованого дійства, ані політичних розбірок. Мета скромна — шукати й, якщо вдасться, знаходити відповіді на актуальні та гострі питання. Проте, програма може стати важливим майданчиком для тем, про які звикли мовчати, за умови, якщо самі глядачі захочуть на ці теми реагувати.

 

Ещё с прошлого года считаю наружную рекламу неуместной. Пока вся страна собирает на содержание подразделений в анти-ТО...

Posted by Alex Mochanov on 26 серпня 2015 р.