Країна напередодні місцевих виборів-2015. Або чому “в бой идут одни мудаки”?

Про жовтневі вибори місцевого самоврядування говорять менше, ніж вони того заслуговують. Тим часом їх важливість важко переоцінити. По-перше, це серйозний екзамен на спроможність влади, тест на її підтримку в регіонах. Що дозволяє заміряти рівень більш-менш реальної довіри до неї в регіонах та готовність місцевих еліт протистояти сепаратизмові. По-друге, майбутня децентралізація [яку чинна влада позиціює як чи не найголовніше майбутнє державне перетворення] має потрапити в умілі й надійні руки. Інакше перетвориться не на зцілювальне зілля, а на швидкодіючу отруту. 

Про новий закон, за яким ймовірно пройдуть місцеві вибори, а також про прозорість фінансування партій та передвиборної агітації, ми будемо говорити з Денисом Ковриженком, радником з юридичних питань Міжнародної фундації виборчих систем [IFES] в програмі "Реальна політика/Realpolitik" на ТРК "Відікон", яка вийде о 21:00 год. у п'ятницю, 10 липня 2015 року.

Є непопулярні реформи, які потрібно проводити. Закон про фінансування партій з державного бюджету - одна з них. Але ця реформа потягне за собою інституційні зміни, зробить партії менш залежними від олігархів і мотивуватиме їх робити зміни в інтересах суспільства, а не своїх політичних спонсорів. Звичайно, жоден політик не захоче пояснювати в ефірі, чому ці кошти не віддали на пенсії чи зарплату. Проте, відповідь очевидна: якщо суспільство не фінансує партії, їх фінансує людина, яка це суспільство грабує. Звичайно, кожна платіжка в партію повинана бути прозорою й публічною. Якщо гроші отримані через якісь схеми, за цим повинно йти кримінальне розслідування. По суті, ми повинні зробити партійні каси таким же предметом прискіпливої уваги суспільства, журналістів і правоохоронних органів, як бюджетні кошти, як кошти держкорпорацій.

Новий закон "Про політичні партії", який повинен вступити в дію у 2016 році, передбачає суттєве фінансове покарання порушників і, навіть – кримінальне, аж до ув’язнення. Про це говорить радник з юридичних питань Міжнародної фундації виборчих систем Денис Ковриженко.

За його словами, політичні кампанії в Україні належать до найдорожчих у Європі.Ніяких заперечень щодо того, що гроші в політиці обліковувати треба, тому що політика часто використовується для того, щоби просувати інтереси тих промислово-фінансових груп чи окремих олігархів, які стоять за фінансуванням певної політичної сили. За кожною політичною силою стоїть той чи інший олігарх, який або присутній у парламенті, або дуже активно на нього впливає, - каже він.

Насправді, в жодній країні, де існує державне фінансування, держава не фінансує всі партії. Дуже часто – це тільки парламентські партії. Але в багатьох країнах надають гроші партіям, які не подолали бар’єр, але отримали досить високий відсоток на виборах. Зараз в законопроекті зафіксовано - 3%. Але тут є свої опоненти, тому що якби закон вже діяв, то тоді навіть комуністична партія України мала би отримувати ці гроші. І що найцікавіше в новому законі - покарання.Якщо партія повинна подавати щоквартальний звіт і якимись чином зумисно внесла якусь недостовірну інформацію, то за аналогією з корупційними злочинами – це тягне на кримінальну відповідальність або штраф. Якщо партія отримала внесок, який перевищує встановлену межу, то стягується штраф. А кримінальна відповідальність настає у випадку отримання коштів з заборонених законом джерел та в особливо великих розмірах, - наголошує радник з юридичних питань.

Питання до обговорення:

- Спроба громадських експертів вплинути на політиків і провести кардинальну виборчу реформу нагадала мені аналогію з еволюції технологічних гаджетів. В аналоговій системі важливо було налякати владу настільки, щоб вона пішла на поступки. А в цифровій системі головне – переконати владу, що зміни виборчої системи вигідні перш за все їй самій. Вийшло так, що і не налякали і не переконали. Чому?

 - Чому епопея із відкритими списками усіх ввела в оману? 

[Розробники кажуть, що законопроект №2831-3 містить відкриті списки. Насправді жодних відкритих списків, як я розумію, там немає. Людина не матиме жодної можливості вибирати і рейтингувати кандидатів. Навіть опція, яка ще невідомо чи буде – про те, що в бюлетені можливо буде два кандидати від однієї партії, насправді не дає вибору. Бо все одно перемагатиме один кандидат від цієї партії і неважливо чи людина голосувала за одного з них, важливо, скільки голосів набере партія. Тобто відкритих списків немає – це введення виборців в оману і дискредитація самої ідеї. Був варіант із відкритими списками, де був список із 10 кандидатів і виборці із цього переліку дійсно могли когось вибрати. А вибирати з двох або з одного – це не вибір].

- Прохідний бар'єр 5% для партій і 7% для блоків - це багато чи мало? Чи для місцевих виборів потрібен такий прохідний бар'єр?

[Це політичне питання. На Заході є традиційний 3% бар'єр, який у першу чергу стосується парламентських виборів. Якщо ж говорити про місцеві вибори, то виборчий бар'єр рідко застосовується. Норма у 3% є більш оптимальною. Бар'єр на 5 і 7%, який пропонує законопроект про який ми говоримо, відсікає 2/3 партій, які претендували на перемогу в нормальних умовах, при нижчому порозі. Тепер вони можуть забути про це].

- Законопроект передбачає вибори міських голів великих міст у два тури – навіщо?

[Часто в конкурентних містах міські голови обиралися, маючи третину підтримки громад. Зрозуміло, що коли є третина підтримки, то інші 2/3 щонайменше налаштовані нейтрально, а дуже часто налаштовані вороже до переможця, який упродовж своєї каденції мав би представляти всю громаду міста. Єдиний спосіб мінімізувати цю проблему – вимагати, щоб перемагав той кандидат, який отримає абсолютну більшість – 50+1%. Або той, який з суттєвим відривом переміг інших конкурентів, маючи щонайменше 20% відрив]. 

- Чи законопроект №2831-3 усуває проблему підкупу виборців?

[Новий закон жодним чином не позбавляє суб’єктів виборчої системи здійснювати підкуп виборців, а навіть підживлює цю мотивацію. Тому що є розбивка території міста чи району на маленькі округи, де буде, наприклад, 10 тис виборців. Зрозуміло, що з цими людьми можна вести не лише агітаційну роботу, але й працювати шляхом підкупу. Це не округ, де є 150 тис виборців і купити багато людей – важко. Спокуса купити невелику кількість людей у цих маленьких округах очевидно виникатиме не в одного кандидата]. 

- Як громадянам навчитися робити свій вибір усвідомлено, не на бігу? Вибори – це ж такий сильний інстурмент росту суспільства і свідомості людини, що його не можна використовувати занадто часто, але не варто використовувати його і занадто рідко. Як ти вважаєш, доцільно було б запровадити каденцію всіх гілок влади на 3 річний термін, а не на 5 років, як зараз?

[Тоді і суспільство росло б набагато швидше. Як тут не згадати слова Іммануїла Канта: “Тільки здатність голосуватискладає кваліфікацію громадянина”. Цього разу шанс оновити місцеві еліти може стати примарним для нових політичних проектів та громадських активістів, оскільки влада вирішили жорстко проконтролювати соціальний ліфт для цих груп. Іншими словами, біля кожного ліфта стоїть вахтер, якому необідно показатаи дозвілна проїзд. Зайців, здатних проскочити повз контролера, не так вже й багато. Але як завжди у нас буває: ліфтери можуть втомитися].

- Що можуть означати слова спікера парламенту Володимира Гройсмана, що можливе проведення позачергових місцевих виборів за два роки? "Було б доцільно зараз провести місцеві вибори, які передбачені Конституцією, далі передбачити перехідний період для внесення змін до законодавства – це більше 500 [супутніх] законів, – і за 2 роки провести позачергові вибори", - заявив Володимир Гройсман.

[Як відомо, конституційна комісія працює над змінами до Конституції, зокрема в плані децентралізації влади. Венеціанська комісія схвалила їх попередньо, рекомендувавши внести декілька коректив].

Програма "Реальна політика/Realpolitik" на ТРК "Відікон" з Олександром Хоруженком. Випуск № 16 від 10/07/2015 року.

Це програма про реформи і необхідність змін в країні. В дискусіях я творю проекцію того суспільства, яке буде в Україні після завершення війни. Формат - мінімалістичний. У глядача виникає ефект присутності за столом: нічого зайвого, лише скляний стіл і чорна студія, час від часу зйомка збоку, проста і зрозуміла манера спілкування без пафосу і зайвої патетики. Глядачу, здається, ще трохи  — і йому нададуть слово. Я направляю і веду своїх гостей виключно як модератор. 

Концептуально – це журналістика пояснень, що дозволяє робити складні теми більш доступними, подаючи необхідний контекст в зручній і швидкій для сприйняття формі. Ми в студії не пропонуємо ані театралізованого дійства, ані політичних розбірок. Мета скромна — шукати й, якщо вдасться, знаходити відповіді на актуальні та гострі питання. Проте, програма може стати важливим майданчиком для тем, про які звикли мовчати, за умови, якщо самі глядачі захочуть на ці теми реагувати.