Європеїзація. Децентралізація. Мобілізація - конструктор нової України

Яку схему децентралізації з тих, що існують у світі, обрати Україні? Чи готове українське суспільство до децентралізації?  Чи  реформа децентралізації – це просто відповідь нашим  "керуючим партнерам" із Заходу, щоб сьогодні вигідно заморозити конфлікт на Сході України, щоб бодай на певний час позбутися головного болю, який перманентно викликає у Європи Україна та її проблеми? 

На ці та інші питання, пов'зані з реформою децентралізації та адміністративно-територіального устрою, ми поговоримо в програмі Реальна політика/Realpolitikв студії ТРК “Відікон 19 червня 2015 року з міськими головами із Сумської області – Юрієм Бовою, міським головою м. Тростянець та Ігорем Алексеєвим, міським головою м. Охтирка, а також екс-головою Сумської обласної ради Марком Берфманом.

 

Ресурси країни вичерпані. Насамперед матеріальні — на утримання старої патерналістської державної моделі. Замість обнуління й перезапуску системи ми намагаємося реструктуризувати колишні борги, паралельно роблячи нові. По суті, країна — банкрут під зовнішнім управлінням кредиторів, для яких найважливіше - щоб боржник не дав дуба, доки не віддасть борги. Якщо влада не зрозуміє, що далі - прірва, вона впаде. 

Як на мене, головний принцип для нас в усіх реформах цього року [в тому числі і децентралізації] - самообмеження влади. Держава мусить піти звідусіль, де люди можуть самоорганізуватися. 

Повноваження, власність і ресурси слід передати громадам. Не місцевій владі, а громадам і безпосередньо громадянам, об'єднаним у комерційні підприємства та некомерційні організації

Ми повинні розпочати конституційну реформу не з децентралізації, а з чіткого обмеження повноважень публічної влади як такої, чіткого розуміння, що є простір людської свободи, куди будь-якій владі з її регулюванням та репресивним апаратом вхід суворо заборонений. 

За останні півтора трагічних року ми, здається, всім довели, що громадянське суспільство, включно з бізнесом, у нас більш зріле, відповідальне й ефективне, ніж державний апарат. Тому я думаю, що в результаті, коли можливі осінні протести примусять владу згадати незавидну долю Януковича, доведеться сідати за стіл і домовлятися. Щонайменше, рано чи пізно це мають усвідомити і народ, і влада. Якою ціною це відбудеться – поки що цього ніхто сказати не може. Як, утім, і які інструменти нам знадобляться, щоб перейти від хаосу до порядку. 

На думку, правника Геннадія Друзенка, можливо, на певний час нам навіть доведеться повернутися до сильної президентської влади. А може, і до диктаторської…

Я переконаний, що і Сумщині, і Донбасу, і Волині законодавці чим швидше повинні запропонувати тільки одне - більше свободи і більше відповідальності. У рамках тієї ж таки децентралізації, системи альтернативного оподаткування, коли частину своїх податків громадянин може віддати туди, куди вважає за потрібне. На некомерційну організацію чи благодійний фонд, школу, музей, приміром, або на якийсь інший соціально корисний проект. У тому числі й державний. Якщо він [проект] того вартий. 

Це поставить і державу, і місцеву владу в конкурентне становище, частково позбавить її фіскальної монополії, змусить боротися за публічні фінанси, а отже, ефективніше їх використовувати.  Потрібно сказати людям, що Україна - це простір свободи. Ми не збираємося когось асимілювати. У вас є право зберігати свою ідентичність. Залишайтеся собою. Говоріть своєю рідною мовою. Любіть своїх письменників. Розвивайте свою культуру. Маєте на те повноваження і ресурси. Видавайте книжки, організовуйте фестивалі. Усе у ваших руках.  

Більше того, Україна - це інклюзивна модель розвитку. Ми вважаємо інакшість не вадою, а перевагою. Ми не протиставляємо російську мову українській, православ'я - католицтву. Шевченка - Пушкіну чи Шолом Алейхему. Ми вважаємо, що чим більше ідентичностей взаємодоповнюють одна одну в людині, тим конкурентоспроможніша людина

Водночас політики повинні навчитися щирості в спілкуванні зі своїми виборцями. Треба чесно визнати, що Україна - банкрут. Що наша бідна держава більше не може тягти безплатну медицину. Що вона має кардинально змінити підходи до фінансування освіти, науки, спорту і культури. Що пенсійна система, по суті, впала, і ми нічого для себе не накопичили. І тепер треба починати все з нуля, жертвуючи чимось.  

Ми повинні сказати нашим співгромадянам: будуйте своє життя так, як ви хочете. Будуйте свою громаду, місто, регіон. Але ми залишаємося в таких-от кордонах. З такою-то політичною системою. Разом обираємо парламент і президента. Узгоджуємо в рамках суспільного договору економічну й державну модель, а також основи зовнішньої політики. 

Запитання до обговорення:

  • Зараз в Україні уся ідеологія базується на трьох речах: європеїзація, децентралізація та мобілізація. І, на жаль, більш-менш успішною є тільки остання. Чому вже не відбудеться швидкої реформи децентралізації? Тому, що не можна провести швидке добровільне обєднання громад? Тому, що немає успішних прецедентів, історій успіху, які можна було б показати? Чи тому, що неможливо нічого реформувати без внесення змін в Конституцію?
  • Те, що запропоновано Конституційною комісією як пакет з реформи – це більше нагадує децентралізаціо чи централізацію?За словами спікера парламенту Володимира Гройсмана, передбачається ліквідація місцевих державних адміністрацій. Замість них будуть створені нові органи з контрольною та координуючою функцією – префектури. Проект передбачає створення виконкомів рад на рівні регіонів і повітів, за органами місцевого самоврядування будуть закріплені "чіткі фінансові інструменти", визначено їх повноваження. За словами ж віце-спікера парламенту Оксани Сироїд, не все так просто з концептуальним підходом до реформи: 

Документ, який був розданий робочій групі з питань децентралізації передбачає суттєву концентрацію повноважень Президента, передовсім:

  1. повноваження Президента достроково припиняти повноваження виборних місцевих органів влади (мерів, міських, районних, обласних рад) з можливістю призначення прямого президентського правління через спеціального уповноваженого строком на 1 рік.
  2. збереження старої системи подвійного підпорядкування – представником держави (префектом) на місцях буде особа, яка призначається Президентом за поданням Уряду, але може бути звільнена на розсуд глави держави. Тобто знову створюється система, де Уряд працюватиме без “рук”, тому що “руки” будуть повністю узалежнені від Президента. 
  3. надання Президенту судової функції - скасування рішень префектів у випадку порушення ними Конституції чи законів.

Простий приклад. Якщо б під час Майдану такі повноваження були би у Януковича, то він би абсолютно у конституційний спосіб припинив повноваження місцевих органів влади, які підтримали Майдан і спокійно призначив своїх уповноважених строком на 1 рік. Тоді б не було нинішньої суперечки довкола змін до Конституції, а ще не було б війни, “ДНР” та “ЛНР” і, зрештою, України також би не було”.

- Посади голови обласних адміністрацій скасовуються, на вашу думку наскільки сильним повинен залишатись політичний вплив цього посадовця [очевидно під назвою префекта] після реформи? На мою думку, краще, щоб урядника призначав президент із подачі уряду. Коли у виборі урядника беруть участь глава держави і прем'єр, то втрачається політичний вплив цієї фігури. Та й ціна посади урядника з точки зору корупційних схем — невисока. Він же не менеджер, а законник. У нього немає грошей, бюджету і, відповідно, немає чого красти.

З фінансової точки зору, справжньої децентралізації не відбувається – і не відбудеться, якщо будуть залишатись інші, справді принципові прогалини – а вони знаходяться зовсім в інших сферах. Чи не найважливіша некосметична потреба – це реальне [а не теоретичне] введення податку на нерухомість. Ми з жахом спостерігаємо, яке нерозуміння і протест здійнявся навколо цієї важливої реформи в останню добу – адже вона потрібна кожному із нас. Мабуть це відбувається через тотальний брак інформації про те, чому цей податок насправді несе добро, а кожний новий податок природньо викликає опір і роздратування. 

Також важливим є посилення регуляторних потужностей, які повинні гасити ризики місцевих запозичень. Мається на увазі: розвиток ринку капіталу і підвищення його поінформованості, збільшення компетентності і підзвітності місцевих виконкомів, підвищення платоспроможності громад [через той же податок на нерухомість], і посилення нагляду за запозиченнями з боку центрального уряду та фінансового регулятора. Без цих змін місцеві запозичення або помруть як ідея [поставивши хрест на справжній децентралізації], або призведуть до макроекономічного лиха, коли через дії якоїсь з громад доведеться розплачуватись всій країні [не мед для будь-якої держави, але особливо страшний ризик в нашій ситуації].

Всі ці зміни – складні, непопулярні, важкі. Але саме в них полягає суть децентралізації, а не в перепакуванні уже існуючих досягнень, при цьому з ризиком, що знову зібраний конструктор не запрацює хоча б настільки ж добре, як стара модель.

  • Яку роботу повинно зробити саме суспільство над собою та своїми вимогами до лідерів, команд, партій, влади? Люди ж теж повинні розділити відповідальність за поразку революції? [За невміння ставити правильні запитання політикам. За небажання вчитися відрізняти політику від ток-шоу. За емоційність і влюбливість - замість розважливості та політичної зрілості etc].
 

Сьогодні члени робочої групи з децентралізації конституційної комісії нарешті отримали текст проекту змін до Конституції...

Posted by Oksana Syroyid on 17 червня 2015 р.

 

 

Програма "Реальна політика/Realpolitik" на ТРК "Відікон" з Олександром Хоруженком. Випуск № 15 від 19/06/2015 року.

Це програма про реформи і необхідність змін в країні. В дискусіях я творю проекцію того суспільства, яке буде в Україні після завершення війни. Формат - мінімалістичний. У глядача виникає ефект присутності за столом: нічого зайвого, лише скляний стіл і чорна студія, час від часу зйомка збоку, проста і зрозуміла манера спілкування без пафосу і зайвої патетики. Глядачу, здається, ще трохи  — і йому нададуть слово. Я направляю і веду своїх гостей виключно як модератор. 

Концептуально – це журналістика пояснень, що дозволяє робити складні теми більш доступними, подаючи необхідний контекст в зручній і швидкій для сприйняття формі. Ми в студії не пропонуємо ані театралізованого дійства, ані політичних розбірок. Мета скромна — шукати й, якщо вдасться, знаходити відповіді на актуальні та гострі питання. Проте, програма може стати важливим майданчиком для тем, про які звикли мовчати, за умови, якщо самі глядачі захочуть на ці теми реагувати.