Хто не хоче годувати свою армію, той годуватиме чужу

У звичайний час українці мирні й відчайдушно працюють. Але, якщо їх потривожити, вони швидко організовуються і готові дати бій. Саме такий образ сьогодні творять сумські волонтери, які non-stop допомагають добровольцям та армії на фронті речами, продуктами, розбудовою військової інфраструктури. Адже військові не можуть чекати тендерів і поставок за місяць-два. Їм потрібні бронежилети, каски, прилади нічного бачення… ЗАРАЗ. Від цього залежать їхні життя. 

Волонтерськиий рух у Сумах став успішним, оскільки люди там відчувають реальні проблеми інших людей. Держава, як пострадянська бюрократична структура, в умовах убогого бюджету швидше робить вигляд, що допомагає, чим допомагає. І справа не тільки у фінансовому стані, крадіжці допомоги на всіх рівнях, а й у тому, що держава такого типу не розуміє потреби людей. Вона формально виконує якісь приписи, і чиновники, що відповідають за це, можливо, суб’єктивно і непогані люди, щось намагаються зробити, але вони обмежені протоколом дій.

Один з лідерів волонтерського руху міста Суми періоду російсько-української "гібридної" війни 2014-2015 рр. Андрій Букін у програмі “Реальна політика/Realpolitik” на ТРК “Відікон”, яка вийшла в ефір 1 травня 2015 року, говорив про мотивацію простих українців їхати на фронт в добровольчі загани, мотивацію волонтерів, які ризикуючи власним життям, доставляють все необхідне цим добровольцям, а також ЗСУ, на фронт, і про можливі сценарії продовження цієї війни в 2015 році.

Очевидно, щоб перемогти у цій війні, потрібні, з одного боку, мобілізація всіх ресурсів, з іншого — всебічний вплив на ворожу націю [включно з такими методами, як пропаганда, терор тощо], аби зломити її дух і добитися, щоб вона зажадала від свого уряду припинити опір. Суспільство ніби готове до цієї мобілізації, але тільки задля перемоги, а не кар'єрного зростання нових політиків і каламутного міжнародного "розводняка", який видається за високу політику. 

Тотальна війна точиться повсюди й щохвилини, в ній немає тилу, битви у високих кабінетах не менш драматичні. Ми знаємо, що там є свої зрадники, але слід також знати, що там є й наші герої. Поєднання запеклих фронтовиків із волонтерами — це серйозна загроза для Кремля, бо такому руху немає аналогів, і розкладати його треба довго й поштучно. Що вже робиться

Питання до обговорення:

  • Як тебе змінив останній рік? Чому ти став волонтером? Багато хто сприймає волонтерський рух як паралельну до держави структуру, чому таким масовим став волонтерським рух?
  • Як змінилися люди на фронті? Чи змінюються мобілізовані на фронті? [Ти говорив, що у нас немає класичної “армії”, а по суті – просто “народне ополчення”]…. Чи є правильна система оперативної логістики на фронті?
  • Скільки ми протримаємося якщо буде пряме вторгнення?
  • Волонтери – це люди, які уособлюють самодостатню й ефективну систему реформування країни. І саме ви перебуваєте у зоні ризику. Я розумію, що неможливо вибудувати ефективну систему захисту волонтерів, навіть якби на це були воля й кошти. Тому знання ситуації, її публічність - перший важливий елемент самозахисту.
  • Як ти ставишся до ініціативи обднання волонтерських ініціатив? [до певних форм координації з боку держави, або інших форм об’єднання]
  • Ти віриш, що наші будуть наступать?
  • Які можуть наступні варіанти розвязку цього статус-кво після Мінську-2? 

Програма "Реальна політика/Realpolitik" на ТРК "Відікон" з Олександром Хоруженком. Випуск № 10 від 1/05/2015 року.

Це програма про реформи і необхідність змін в країні. В дискусіях я творю проекцію того суспільства, яке буде в Україні після завершення війни. Формат - мінімалістичний. У глядача виникає ефект присутності за столом: нічого зайвого, лише скляний стіл і чорна студія, час від часу зйомка збоку, проста і зрозуміла манера спілкування без пафосу і зайвої патетики. Глядачу, здається, ще трохи  — і йому нададуть слово. Я направляю і веду своїх гостей виключно як модератор. 

Концептуально – це журналістика пояснень, що дозволяє робити складні теми більш доступними, подаючи необхідний контекст в зручній і швидкій для сприйняття формі. Ми в студії не пропонуємо ані театралізованого дійства, ані політичних розбірок. Мета скромна — шукати й, якщо вдасться, знаходити відповіді на актуальні та гострі питання. Проте, програма може стати важливим майданчиком для тем, про які звикли мовчати, за умови, якщо самі глядачі захочуть на ці теми реагувати.