Олег Покальчук про маніпуляції під час війни

27 березня 2015 року в ефірі ТРК "Відікон" вийшла чергова програма "Реальна політика/Realpolitik" на тему: "Війна в головах" за участю військового психолога, консультанта Міністерства оборони України Олега Покальчука.

Соціальний психолог Олег Покальчук народився в Луцьку. Отримав біологічну, літературну та психологічну освіту в Київському державному університеті; Московському літературному інституті; стажувався в Київському інституті літератури; Канадському інституті українських студій; Інституті соціальної і політичної психології АПНУ. Викладав зарубіжну літературу в Луцькому педінституті. Був членом Спілки письменників України, АУП, одним з засновників товариства “Меморіал”, Товариства Лева, Народного руху. Один з ініціаторів відродження і перший керівник післявоєнного “Пласту”. Дипломант першої “Червоної Рути” в жанрі авторської пісні.

Як літератор дебютував оповіданнями в жанрі наукової фантастики в 80-х, був членом міжнародної літературознавчої асоціації SFRA з дослідження жанру фантастики. Друкувався в Україні і Росії. Перекладав поезії з польської, іспанської, англійської, литовської мов. Разом з братом, письменником Юрієм Покальчуком переклав дві книги Едгара Бероуза про пригоди Тарзана.

Автор наукових статей та методологічних праць на тему соціальних страхів, політичного лідерства, політичної еліти. Багаторічний консультант топових українських політиків, соціальних і політичних рухів і партій. 

Основні художні твори -  “Контакт четвертого рівня”, “Смальта буття”,  “Мої пісні”, “Як правильно сісти в куток/Не думая о медведе”. 

До літератури ставиться як до всякого продукту соціальних і особистісних процесів, з персональним і критичним інтересом до неї, як до елементу соціального самообману...

Він вважає, що ця війна надовго, незалежно від того з якою інтенсивністю будуть відбуватися військові дії. Нам в ній жити і з нею жити. Ті, хто від неї тікає – просто помруть від втоми. У неї немає ні фронту, ні тилу, тому що "духовні каліцтва і смерті в тилу стануть не такими швидкими і очевидними, але не менш драматичними". Потрібно боротися. Якщо ви цього не розумієте – ви мішень. Якщо усвідомлюєте – ви переможець.

На його думку, під час війни суспільство не міняється. Міняються риси поведінки. Кращі стають ще кращими, а гірші – ще гіршими.

Кращими рисами є солідарність, практична підтримка однодумців, жертовність. Ну і напевно все. Із негативних - свавілля, активізація кримінальної поведінки, оскільки зрозуміло, що репресивний апарат влади паралізовано і що можна, користуючись цим, під шумок  щось віджати. Посилення патріотичної демагогії для того, щоб людям не платити за роботу,а говорити що в нас війна, треба рятувати Україну. Корупція, протекціонізм. Тобто, активізувалися ті риси, що були раніше. Некомпетентність, яка прикривається патріотизмом. 

Запитання до обговорення:

  • Чи втрачена остаточно східна Україна і чи ще є шанс для реінтеграції тих територій? [Ясно, що трохи лицемірно гооврити тут про соборність, Донбас ніколи не був нашим як територія, це скоріше була колонія Києва, яку визискували місцеві  рабовласники. Там були абсолютно рабовласницькі Штати. І тут ми раптом говоримо, що там українці живуть]
  • Говорять, що це початок Третьої світової війни, що це війна смислів, бо справді ж – на перший погляд цю війну не можна назвати етнічною війною. Це війна між цивілізацією та варварами? Чи щось інше? І чи матиме сенс будувати "Стіну" між Україною та Росією?
  • Скільки в Україні людей, яким Україна нафіг не потрібна, в принципі? І що з ними тепер робити?
  • Як ставитися простим людям до російського психозу в медіа? Яка кінцева мета тих мічурінцівгібридної війни”? Звідки взялися оці московські обзивалки “укрофашисти”, “укри” та ін? [Які ми фашисти, якщо ви вчора говорили, що у нас є місця, де люди живуть укладом і XIX і XXI ст.  Ми взагалі якась протилежність англосаксонському світу. Можливо, це прояв помсти?]
  • Чи виросло українське громадянське суспільство до тої міри, щоб не просто контролювати владу, а щоб заміниту стару еліту радянської України, по суті і завершивши цим революцію?
  • Чому українська політична еліта постійно живе в стилі "kitsch"? Вони постійно хочуть здаватися багатшими і соліднішими, ніж є насправді.
  • Наскільки сильним в суспільстві є запит на структурні реформи? 

Програма "Реальна політика/Realpolitik" на ТРК "Відікон" з Олександром Хоруженком. Випуск № 6 від 27/03/2015 року.

Це програма про реформи і необхідність змін в країні. В дискусіях я творю проекцію того суспільства, яке буде в Україні після завершення війни. Формат - мінімалістичний. У глядача виникає ефект присутності за столом: нічого зайвого, лише скляний стіл і чорна студія, час від часу зйомка збоку, проста і зрозуміла манера спілкування без пафосу і зайвої патетики. Глядачу, здається, ще трохи  — і йому нададуть слово. Я направляю і веду своїх гостей виключно як модератор. 

Концептуально – це журналістика пояснень, що дозволяє робити складні теми більш доступними, подаючи необхідний контекст в зручній і швидкій для сприйняття формі. Ми в студії не пропонуємо ані театралізованого дійства, ані політичних розбірок. Мета скромна — шукати й, якщо вдасться, знаходити відповіді на актуальні та гострі питання. Проте, програма може стати важливим майданчиком для тем, про які звикли мовчати, за умови, якщо самі глядачі захочуть на ці теми реагувати.