Сценарії для місцевих виборів-2015: реформа чи ефект плацебо?

20 березня 2015 року в ефірі ТРК "Відікон" вийшла чергова програма "Реальна політика/Realpolitik" на тему: "Сценарії для місцевих виборів-2015: реформа чи ефект плацебо?".

Гостями студії стали:
- Олена Чебаненко, менеджер групи з реформування виборчого законодавства громадської ініціативи "Реанімаційний пакет реформ"
- Євген Радченко, директор з розвитку “Інтерньюз-Україна”, головний експерт Групи з реформування виборчого законодавства "Реанімаційного пакету реформ"

Лише 7 місяців залишилося до місцевих виборів в Україні, а ґрунтовних змін для їх якісного проведення ще не вироблено. На сьогодні немає жодних перспектив поліпшити нормативно-правову базу в частині процедур на основі чинного закону. Просто латати виборчу систему немає сенсу, хіба лише для ефекту плацебо - ми наче почуваємо себе краще, але це лише самообман.

Тому вихід, який подобається частині політичної верхівки - залишити все, як є і готуватись до виборів зі зрозумілою системою і підходами її реалізації на практиках кампаній, в тому числі, підкупу і адмінресурсу.

Це шлях в нікуди.

Можна провести реформу. На масштабні зміни немає часу і цим всі будуть користатись аргументуючи причину недореформи.
Всі розуміють, що є проблема: навчити членів комісій, адже процедура підрахунку голосів за пропоційною системою з відкритими списками може перетворитись на фіаско системи вцілому; пояснити виборцям процедуру голосування, бо вона відрізнятиметься; сформувати довіру суспільства до екзотичної системи, бо без цього ніяк. Але проблему потрібно вирішувати, а не констатувати. 

Наприкінці листопада 2014 р. фракції парламентської більшості зафіксували в Коаліційній угоді, що протягом 1 кварталу 2015 року буде запроваджено пропорційну виборчу систему з відкритими списками для обрання українського парламенту, а також суттєву зміну законодавства про місцеві вибори до кінця першого півріччя. Передбачається, зокрема, запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками для проведення виборів міських і обласних рад та вибори міських голів великих міст у два тури за принципом абсолютної більшості. А мажоритарку пропонується залишити тільки для сіл та селищ. 

Насправді, очевидно партії були б не проти повернути монополію на висунення кандидатів в місцеві ради, тобто відновити партійну диктатуру над міськими, районними та обласними радами, яка була в 2006-13 роках. Парламентські партії таким чином визнають, що вони бояться незалежних активістів, громадських діячів та підприємців, які не куплятимуть в них прохідні місця, а пройдуть в місцеві ради власними зусиллями. Тому, щоб не втратити контроль та фінансові потоки, мати можливсіть і надалі торгувати партійними брендами, в коаліційній угоді пропонуються партійні виборчі списки, як єдиний шлях потрапляння в раду

Виклики ще загострюються невизначеністю результатів територіально-адміністративної реформи і змін до Конституції у зв'язку з децентралізацією, адже, ми не знаємо точно, чи не надумають об'єднатись громади, вибори в яких вже відбудуться і потрібно починати все по-новому. А ще ж питання повноважень та цілого спектру інших проблем.

Ольга Айвазовська, координатор виборчих і парламентських програм Громадянської мережі ОПОРА пропонує провести реформу так, щоб врахувати реалії, але не відійти від плану змін. Вона вважає, що відкриті списки [пропорційна система] для всіх рівнів рад - чистої води популізм.

Форма реалізації ідеї може поставити під сумнів кінцевий результат виборів, бо його просто не буде встановлено.

Тому варто зробити наступне: міські ради обласних центрів та міст з кількістю виборців, як у найменшому обласному центрі [Ужгород – 96,000] та обласні ради - пропорційна система з відкритими списками; решта - багатомандатна мажоритарка з одним голосом. Міські голови - двотурова система, але з додатковим АЛЕ: 1) другий тур не оголошується, якщо кандидат А набрав 51% голосів; 2) другий тур не оголошується, якщо розрив між кандидатом А та наступним - Б понад 15%. 

Запитання до обговорення:

  • Як запровадити найбільш справедливу виборчу систему на місцевих виборах в жовтні 2015 року?
  • Скільки у нас є на це часу [включаючи процес навчання членів виборчих комісій та інформаційну кампанію по роз’ясненню нових правил]?
  • Чи політики мають чітке розуміння, що таке відкриті списки і чи вони їм вигідні?
  • Чи будуть прийнятті зміни щодо зменшення кількості депутатського складу у місцевих радах з 240 тис. до 80 тис. по всій країні?
  • Як викорінити схеми підкупу та контролю за волевиявленням виборців? Як відомо, більшість з них відтворюють організаційну логіку мережевого маркетингу, ці системи будуються на людях, які не мають особливих принципів щодо продажу свого голосу на виборах. Як побороти цю "субкультуру"?

Програма "Реальна політика/Realpolitik" на ТРК "Відікон" з Олександром Хоруженком. Випуск № 5 від 20/03/2015 року.

Це програма про реформи і необхідність змін в країні. В дискусіях я творю проекцію того суспільства, яке буде в Україні після завершення війни. Формат - мінімалістичний. У глядача виникає ефект присутності за столом: нічого зайвого, лише скляний стіл і чорна студія, час від часу зйомка збоку, проста і зрозуміла манера спілкування без пафосу і зайвої патетики. Глядачу, здається, ще трохи  — і йому нададуть слово. Я направляю і веду своїх гостей виключно як модератор. 

Концептуально – це журналістика пояснень, що дозволяє робити складні теми більш доступними, подаючи необхідний контекст в зручній і швидкій для сприйняття формі. Ми в студії не пропонуємо ані театралізованого дійства, ані політичних розбірок. Мета скромна — шукати й, якщо вдасться, знаходити відповіді на актуальні та гострі питання. Проте, програма може стати важливим майданчиком для тем, про які звикли мовчати, за умови, якщо самі глядачі захочуть на ці теми реагувати.