Юрій Джигир: Невідкладна медична реформа

Юрій Джигир, радник в.о. Міністра охорони здоров’я України Уляни Супрун у програмі "Реальна політика/Realpolitik" на ТРК "Відікон" у Сумах 2 червня 2017 року.

Спробували максимально чесно і просто поговорити про складні і дуже відповідальні речі в контексті реформи охорони здоров'я.

Юрій Джигир, експерт з державних фінансів, досвід роботи – консультування урядів України, Середньої та Східної Азії в розробці реформ у сфері міжбюджетних відносин та фінансування соціальних секторів. Магістр економіки Школи Максвела/The Maxwell School of Syracuse University [США], випускник Національного Університету "Києво-Могилянська академія".

У квітні 2017 року у Верховній Раді зареєстровали 4 законопроекти, які так і не внесли до порядку денного. Згодом 3 з них об’єднали в один. Тож 6 червня депутати голосуватимуть за внесення до порядку денного двох законопроектів — №6327 та №6329.

Основний законопроект — №6327 "Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів". У ньому описується система фінансування медицини в майбутньому — за що платитиме держава, а за що — пацієнт. А також — хто регулюватиме надання медичних послуг.

Цей закон змінить головне: держава починає прямі виплати лікарням та приватним практикам за конкретні медичні випадки, які стались із конкретними людьми — за рахунок "страхових внесків" громадян.

По факту українці вже платять страхові внески - через загальні податки. Навіть якщо людина не працює або отримує зарплату "в конверті", вона платить у державну скарбницю 20% ПДВ з будь-якої своєї покупки. Таким чином, у 2016-му році кожен українець сплатив на медицину через податки в середньому 1 764 грн [і на первинну, і на вторинну допомогу]. Це і є страховий внесок.  Просто, сьогодні замість того, аби оплачувати послуги для кожного з нас, держава "спалює" їх, утримуючи площі медичних закладів, сплановані за нормативами 1970-х років.

Законопроект №6327 "Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів" для реформи дуже важливий оскільки:

 

  • Cтворює незалежну закупівельну агенцію - Національну Службу Здоровя, яка буде напряму закуповувати медичні послуги в закладах. Є послуга – є гроші, нема послуги – нема грошей. Багато послуг – багато грошей, менше послуг – менше грошей. Ми більше не платимо за те, що заклад існує. Скільки заробили – стільки потратили. Багато заробили – високі зарплати і т.д.
  • Вводиться поняття Державного гарантованого пакета. Тобто, ми операціоналізуємо наші гарантії. Наразі ми маємо абстрактну розмиту конституційну гарантію згідно ст. 49 – все безплатно. І по факту маємо все платно. Пакет дозволить нам чітко прописувати що ми гарантуємо і за що платить держава. Це нам дасть можливість комунікувати це людям, що, наприклад, візит до педіатра оплачено [і за шпатель, і за простинку, і за рукавички лікаря], і т.д. Цей пакет досить широкий і концептуальний, він вже операціоналізує діалог. Пакет включатиме всю екстренну, первинну і паліативну, і спеціалізовану згідно із Деталізованим списком спеціалізованої медичної допомоги.
  • Вводиться поняття деталізованого списку спеціалізованої медичної допомоги. Цей список найдорожчий, тому тут потрібна гнучкість. Щоб не попасти в пастку, яку ми маємо із конституційними гарантіями. Коли грошей не вистачає, але гарантію ніхто не може відмінити, і роками не знаємо що робити із фіктивними гарантіями. Суть деталізованого списку та сама, як і в пакету. Але список буде затверджуватись Кабміном. Є гроші – розширили список, грошей нема – щось зі списку викидуємо. Але все що в списку – чесно оплачуємо. І люди бачать і знають список. І знають скільки держава за це платить. Тобто, ми прямо будемо показувати, за ваші пологи оплачено 300 USD. Куда б ви не прийшли народжувати, Національна Служба Здоров'я України заплатить туди за вас 300 USD.
  • Вводить нові принципи оплати за послуги. Не по кошторису: за стіни, ліжка, штатні одиниці і т.д. А за надані послуги.  А решта - на розсуд власників і керівників, які зможуть дбати про операційну ефективність. Якщо ти ефективний, то матимеш вищу маржу і зможеш платити краще персоналу, або вкладати в розвиток закладу. Неефективний – то держава не буде покривати та маскувати твою неефективність за рахунок грошей платників податків.

 

Зміни до Бюджетного Кодексу теж важливі. Вони калібрують розподіл повноважень між рівнями врядування. Зокрема, держава буде відповідальна за оплату послуг. Місцеве самоврядування має можливість, якщо захоче, запроваджувати свої місцеві програми розвитку та підтримки своїх закладів, а також свої місцеві програми громадського здоровя.

Це дасть можливість тим хто хоче, вкладати свої кошти в свої заклади. А тим хто не захоче, не вкладати і спрямувати на інші місцеві пріоритети.

Тобто, не буде зобовязування утримувати пустий заклад. Відповідно, якщо всі пацієнти будуть їздити лікуватись у велике місто, то решта містечок не буде зобов'язана утримувати пусті заклади [так як зараз]. Відповідно всім краще – великому місту додаткові пацієнти і гроші на конкурентну лікарню, райцентрам - вільні гроші на інші програми.

До речі, госпітальні округи задумувались як допоміжний інструмент, щоб пом'якшити цей перехід: ідентифікувати зайві заклади і перепрофілювати їх на установи соціального догляду. Розпочати реформу можна і без затверджених округів. Потрібно працювати з Кабміном і якомога швидше моделювати їх згідно урядової методики.

 

Програма "Реальна політика/Realpolitik" на ТРК "Відікон" з Олександром Хоруженком. Випуск № 49 від 2/06/2017 року.

Це програма про реформи і необхідність змін в країні. В дискусіях я творю проекцію того суспільства, яке буде в Україні після завершення війни. Формат - мінімалістичний. У глядача виникає ефект присутності за столом: нічого зайвого, лише скляний стіл і чорна студія, час від часу зйомка збоку, проста і зрозуміла манера спілкування без пафосу і зайвої патетики. Глядачу, здається, ще трохи  — і йому нададуть слово. Я направляю і веду своїх гостей виключно як модератор. 

Концептуально – це журналістика пояснень, що дозволяє робити складні теми більш доступними, подаючи необхідний контекст в зручній і швидкій для сприйняття формі. Ми в студії не пропонуємо ані театралізованого дійства, ані політичних розбірок. Мета скромна — шукати й, якщо вдасться, знаходити відповіді на актуальні та гострі питання. Проте, програма може стати важливим майданчиком для тем, про які звикли мовчати, за умови, якщо самі глядачі захочуть на ці теми реагувати.