Суми повинні розвиватися як інтернет браузер, з відкритим програмним кодом

З кандидатом історичних наук і політичним експертом Григорієм Стариковим в черговій програмі “Реальна політика/Realpolitik”, яка вийшла у п’ятницю, 6 травня 2016 року,ми говорили, що дослідження цінностей сумчан повинно стати новим феноменом, що потрібно проводити компаритивістські культурні дослідження, та і взагалі - якби ми проводили стільки дискусій про майбутнє, як про минуле – то може й результат реформування країни сьогодні вже був би іншим. 

Взагалі, дослідження цінностей є новим феноменом. Якщо про дослідження ВВП ми маємо більш-менш надійні дані з XVII століття і можемо відслідковувати, яким чином ті чи інші політики впливали на сталість розвитку економіки, то культурні зміни ми можемо фіксувати приблизно з 1980-х років. 

Світ можна умовно поділити на дві зони. Перша – це зона, де люди борються за фізичне виживання. До неї належить Україна. І друга – це зона, де питання безпеки в той чи інший спосіб вирішені – точніше, де люди вірять, що ці питання вирішені. У другій зоні панують цінності самовираження і розвитку.

Зараз можна спостерігати феномен, якого не було раніше. Важко уявити ситуацію, коли будь-де в світі було б більше чотирьох поколінь, які виростають в цінностях розвитку. А зараз такий феномен є на Заході. Він призводить до того, що безпека як така сприймається там як належне, як даність. Як щось, за що не треба боротись. В той самий час такі країни як Україна мають глибоку травму, з якої намагаються постійно вийти і зриваються назад – з внутрішніх чи зовнішніх причин. Ми живемо в цінностях виживання, розвинений світ – в цінностях самовираження, і між нами величезна дистанція.

Не виглядає, що найближчі роки питання безпеки перестане бути для нас актуальним. Навіть якщо нас попустить - ДО ЯКИХ наступних ВИКЛИКІВ нам потрібно готуватися?

Стосовно Європи, нещодавно Євген Глібовицький припустив, що перед нами стоять три реальних сценарії. 

Перший – це повільний вступ в ЄС через конкретні угоди. Буде страшенно складно, бо в ЄС зараз є тренд на закритість. 

Другий варіант – вступ в конкретні угоди [наприклад, Шенгенську]

І третій сценарій – залишитись поза ЄС. Але нам доведеться стати “правою”альтернативою ЄС – як Канада є “лівою” альтернативою США. Це означає фантастично сильне правосуддя, сильний захист права власності, неймовірна повага до правил як таких. Я собі не уявляю, як ми з того стану, де зараз є, зможемо безболісно перейти до нього. 

Ще одне запитання. РОСІЯ – це очевидно НАША ПРОБЛЕМА на сторіччя. Це ми мусимо дати раду з Росією – для себе і для решти світу. Це означає, що розвиток м’якої сили по відношенню до Росії буде нашою найбільш важливою зовнішньополітичною задачею. Наша східна політика буде важливіша за західну. 

На схід ми мусимо навчитись впливати таким чином, щоби діставати більше безпеки, більше трансформацій там всередині.

ЯК Україна має стимулювати зміни?, які гарантуватимуть, що з того боку не буде продовження старих політик. 

ЯК Сумщина як класичний frontier однієї цивілізації перед іншою повинна себе позиціонувати?

ПИТАННЯ НА 20-30 РОКІВ: Нам справді потрібно практично закінчити Російську імперію, якщо Росія не може зробити цього сама? Ти бачиш кінець війні, якщо ми разом з ними претендуємо на одну й ту ж спадщину Русі?

Такі задачі можуть здійснювати тільки НОВІ ЛЮДИ цієї країни. Де їх взяти? НА ЗАПЕРЕЧЕННІ ЧОГО вони сформуються? [яких національних архетипів нам потрібно позбутися]… Інфантильність? Формування людей сильної волі з волюнтаризмом, програш вольових конфліктів з сусідами, а ще – аморальність, подвійна мораль, лицемірство як постійна соціальна смазка всіх комунікативних процесів в країні.

Цим хворіють всі – від президента до сантехніка. 

ЯКИЙ КОМПРОМІС МОЖНА ЗНАЙТИ, щоб рухатися вперед? Нам підійде ідея загального блага/ "bonum commune” як цінності від греків Арістотеля, Платана, римлянина Сенеки, на чому по суті збудована Європа?

Ми ж достатньо пройшли випробувань, ЧОМУ ми цього не можемо досягти?

Програма "Реальна політика/Realpolitik" на ТРК "Відікон" з Олександром Хоруженком. Випуск № 40 від 6/05/2016 року.

Це програма про реформи і необхідність змін в країні. В дискусіях я творю проекцію того суспільства, яке буде в Україні після завершення війни. Формат - мінімалістичний. У глядача виникає ефект присутності за столом: нічого зайвого, лише скляний стіл і чорна студія, час від часу зйомка збоку, проста і зрозуміла манера спілкування без пафосу і зайвої патетики. Глядачу, здається, ще трохи  — і йому нададуть слово. Я направляю і веду своїх гостей виключно як модератор. 

Концептуально – це журналістика пояснень, що дозволяє робити складні теми більш доступними, подаючи необхідний контекст в зручній і швидкій для сприйняття формі. Ми в студії не пропонуємо ані театралізованого дійства, ані політичних розбірок. Мета скромна — шукати й, якщо вдасться, знаходити відповіді на актуальні та гострі питання. Проте, програма може стати важливим майданчиком для тем, про які звикли мовчати, за умови, якщо самі глядачі захочуть на ці теми реагувати.