Realpolitik

Моя щотижнева аналітична програма, яка створюється і виходить в ефір на сумському телеканалі "Відікон". Концептуально – це журналістика пояснень, що дозволяє робити складні теми більш доступними, подаючи необхідний контекст в зручній і швидкій для сприйняття формі. Перший сезон виходив з січня 2015 року по липень 2016 року.

Про результати місцевих виборів-2015 в Сумській області, мінімум реформ та максимум піару, а також реальних противників реформування країни, які часто одягнуті в красиві вишиванки і промовляють не менш красиві слова, ми говорили з  сумськими політичними експертами Марком Берфманом та Іриною Дяденко в програмі “Реальна політика/Realpolitik” в студії ТРК “Відікон”, яка вийшла в ефір у п’ятницю, 30 жовтня 2015 року.

Ярослав Грицак, 54 роки. Український науковець, історик і публіцист. Якщо ще офіційніше — доктор історичних наук, професор Українського Католицького Університету, директор Інституту історичних досліджень та гість-професор у соросівському Центральноєвропейському університету в Будапешті. Ще викладає у Гарварді й в Могилянці, а також є учасником Унівської та Несторівської експертних груп, що формують візію Львова і країни.

"Європа втомилася від України, #зрада Брюсселя, європейцям не до нас через власні проблеми", - такі заголовки останніми місяцями не рідкість в українських ЗМІ і соціальних мережах. Дійсно, європейці після завершення Мінських переговорів у лютому стали приділяти менше уваги тому, що відбувається в Києві. Проте списувати це виключно на егоїзм європейців буде лише частиною правди. Пора визнати: Україна банально не вміє рекламувати себе.

Українські політики та публічні особи часто не можуть пояснити західним партнерам, чому важливо стежити за ситуацією на Грушевського та Банковій, навіщо підтримувати починання українського громадянського суспільства. У той час як Європа шукає відповіді на найбільш актуальні виклики сучасності, представники Києва годують європейців історичними метафорами про Київську Русь і Орду, навіть не намагаючись довести, що Україна може бути важливою частиною Європи XXI століття.

Андрій Марусов, голова правління Transparency International Україна говорить, що рецепт боротьби з корупцією в Україні може бути озвучений в двох словах: дійте та взаємодійте. "Тобто базікати та теревенити у Фейсбуці чи на кухні, цього вже недостатньо ні для кого: ні для пересічних українців, ні для бізнесу, ні для громадських організацій, ні для журналістів", - говорить він.

Потрібно дійсно щось робити, навіть виходити на площі, на пікети, демонстрації і таке інше. Бо влада дуже боїться організованих протестів.

Коли вона бачить, що за цими протестами нема грошей - адже всі звикли до того, що всі мітинги кимось проплачені – коли вона це бачить, вона дуже боїться, і вона намагається щось робити.

Що прекрасно в нинішні трагічні часи – це швидкість. Ще вчора помітна персона, людина-подія, черга з бажаючих взяти інтерв’ю, і раптом – раз! – тільки мокра калюжа на полу, як від лопнутого мильного пузиря. А в  калюжі яке інтерв’ю? Вчора ти в розкладах і рейтингах, а сьогодні уваги до цієї фігури складно наскребти навіть на примітивний жарт. Країна змінюється в безпрецедентно стислі строки. Але все рівно ми бачимо безкінечне незадоволення, #‎зради, "експертні тексти" і "глибокий аналіз" від людей, які ще вчора не були спеціалістами ні в чому. Тим паче в умовах надскладної політизації кожного руху, кожного жесту і слова.

Але потрібно починати змінюватися і нам самим. Якщо хочемо розвиватися – іншого шляху я не бачу.